Що робити, якщо дитина росте не така, як ви собі мріяли?
Ви здивовані, що ваша дитина росте не такою, якою ви її бачили в своїй уяві? Нічого страшного, візьміть себе в руки і заспокойтеся. Дитина не може бути точнісінькою копією своїх батьків, тим більше не тільки ззовні, але і внутрішньо. Нічого страшного, що ви бачили в ньому музиканта, а він любить грати у футбол, чи дівчинка зовсім не рукодільниця, але зате пише відверті, чисті вірші. І таких розбіжностей між реальною дитиною і тією, хто в бажаннях батьків, досить багато.
Так що робити, якщо дитина не така, як ви мріяли? Давайте розберемося в цій ситуації, і подивимося на позитивні сторони розвитку самостійної особистості.
Дитина – батьківська мрія
Ще до появи малюка на світ, батьки бачать, яким він виросте, чим буде займатися, і як буде виглядати. І в цьому портреті обов'язково присутні мрії самих батьків, яким не судилося збутися. Мама мріяла стати піаністкою, але тепер займається зовсім іншими справами, тому її донька з ранку до ночі, повинна «гоняти» гами. Або тато, який мріяв займатися наукою, але в силу тих чи інших обставин продає пилососи, але за вихованням дитини стежить суворо, і постійно контролює домашні завдання.
Так як правильно діяти батькам, які хочуть в дитині бачити себе?
Для початку треба зрозуміти, а кому це потрібно, дитині чи батькам? Якщо проявити егоїзм у ранньому віці, то дитина обов'язково наслідує ці риси характеру, і в подальшому буде точною копією своїх тата і мами, але не музикант і не вчений. Вже з дитинства у неї виробиться протестна поведінка, і вона буде саботувати усі добрі починання.
Інший темперамент
Дуже часто буває, що дитина проявляє інший тип темпераменту, ніж у мами, чи тата. Мама робить все швидко, а дитина, не поспішаючи – це не привід для занепокоєння, це цілком нормальне явище. Треба звикнути до того, що це індивідуальність, а не копія. При цьому на вихованні дитини не повинні позначатися негативні прояви через такі невідповідності. Якщо батьки роздратовані поведінкою свого малюка, то потрібно зробити паузу, вийти в іншу кімнату, перевести подих і заспокоїтися.
Коли дитина сильно хвора
Ця ситуація викликає чимало чуток, пліток, обговорень, і кожен вибудовує свою версію. Але всі домисли зводяться до одного – якщо у дитини фізичні недоліки, то у всьому винна недолуга мати, яка в період вагітності вела себе зовсім неправильно. Напевно, кожен стикався з подібною ситуацією і знає, якими гострими і безжальними бувають чужі слова.
У цьому випадку батькам доведеться змиритися з думкою, що у чомусь дитина вже не стане такою, якою вони її собі уявляли. Змиритися з тим, що все життя будуть присутні певні обмеження, від яких вже нікуди не дітися. Прийняти дитину такою, якою вона є, і продовжувати її виховання, ґрунтуючись вже на фактах, які здійснилися.
Коли виявляються надто вже великі очікування, то не треба порівнювати дитину з самим собою. «А ось я в твої роки ...», – такі докори ні до чого не приведуть, а тільки погіршать відносини у родині.
Коли дитина не така, не треба її звинувачувати, а тим більше картати себе. Треба подолати цей важкий, на думку батьків, крок, і прийняти малюка таким, яким він є. Треба поважати те, чим вона живе, до чого прагне і яким даром володіє.
Депресія після пологів
Буває так, що після пологів відповідальнісь за себе і свою дитину, не дає матері спокійно спати. Думка про це постійно змушує її переживати і хвилюватися, надмірно піклуватися про власну дитину. Її тривога і стурбованість постійно наростають, і, врешті-решт, переростають в стресову ситуацію. Матері вже здається, що це не її дитина, вона не хоче до неї підходити, або навпаки, не відпускає ні на секунду.
Як вихід з положення можна порекомендувати пройти курс лікування, а також поділитися з близькою людиною про «все наболіле».
На практиці виникає чимало ситуацій, коли молоді мами можуть побачити в своїй дитині якщо не ворога, то чи свіх батьків, які мало приділяли уваги, або колишнього чоловіка, який зі спокійною совістю залишив свою рідну дитину. Таких випадків досить багато, і всі вони вимагають втручання досвідченого фахівця. Тому при виникненні найменших проблем, особливо в питаннях, що дитина не відповідає ідеальному образу, треба відразу звертатися за консультацією до психолога. Це допоможе спільно вирішити складну життєву ситуацію, і повернути колишнє ставлення до дітей.
Подолати цей шлях одному досить складно, тому бажано, щоб поруч була близька людина, з якою можна все обговорити в спокійній обстановці. І це обов'язково допоможе, і до дитини буде зовсім інше ставлення.
