Можна довго розбирати переваги і недоліки, як цивільного шлюбу, так і офіційної реєстрації відносин.
Там свобода, а там впевненість. Можливість вибору в одному випадку, і остаточне рішення в іншому. Найчастіше зараз можна почути приблизно таку фразу – «Та навіщо нам цей штамп, ми і так чудово живемо». Причому від дівчат це можна почути чи не частіше, ніж від хлопців. Давайте все ж спробуємо зрозуміти, чому так багато зараз віддають перевагу саме цивільний шлюб.
Одним з основних приводів може бути невпевненість у партнері. Двоє можуть жити разом не один рік, і всі навколо вважатимуть, що для повного щастя їм залишається тільки розписатися.
Але в один прекрасний день, хтось з пари просто зустрічає іншого або іншу і йде. Або просто йде, тому що розуміє, що той, з ким він живе, не підходить йому. А піти набагато простіше, коли в паспорті немає штампа. І тобі не загрожують місяці паперової тяганини. Тут грає дуже велику роль, страх помилки, яку потім буде вкрай складно виправити.
Не менш важливою причиною для спроб усіма силами уникнути штампа в паспорті, може бути невдалий приклад своїх батьків, або знайомих. Якщо з дитинства дитина бачить, як батько по п'ятницях закладає за комір, а потім в кращому випадку спілкується з мамою на підвищених тонах, то навряд чи це буде хорошим спогадом. А ставши дорослою, вона буде всіма силами уникати шлюбу. І тут вже може допомогти тільки психолог.
Страх буденності. Дуже непомітний. Але від цього не менш лякаючий.
Ось ми зустрічалися, гуляли. Навіть жили якийсь час разом, і все було здорово. Але як тільки ми покинемо загс, як в той же момент він вручить їй в руки купу каструль, сковорідок, праску і швабру. А вона буде пиляти його за затримки на роботі і запах пива. І не важливо, що до сих пір цього не було. Але потім-то обов'язково буде.
Що найцікавіше, цей страх старанно хай і несвідомо вирощується і підтримується абсолютно всім навколо. Починаючи від анекдотів, і закінчуючи кінофільмами. Правда в кіно все зазвичай закінчується хепі-ендом. А такий страх, долається тільки особистим досвідом, коли бачиш, що немає нічого страшного ні в щоденній суєті на кухні, ні в коханій жінці, яка зустрічає тебе не у вечірній сукні, а в затишному домашньому халаті.
І хочеться сказати тільки одне. Не бійтеся. Адже не помиляється тільки той, хто нічого не робить.
