Рано чи пізно дитина і сама як-небудь зможе впоратися з таким складним для неї завданням на початку свого життя, як ходіння на двох ногах.
Однак їй буде набагато легше, якщо в цьому допоможуть батьки. Та й без нагляду вона може набити собі багато шишок. До того ж самостійно малюкові це робити не настільки цікаво. Отже, в який період зазвичай у дитини з'являється інтерес до подібного заняття? Як навчити дитину ходити, щоб цей процес пройшов безболісно.
Як правило, починаючи з шостого місяця життя, у дитини відбувається різкий стрибок у розвитку. З цього часу в його раціон не тільки починають вводити прикорм, а й поступово вчать ходити. Втім, до останнього він і сам дуже навіть прагне. Але спочатку малюк пробує просто освоїти вертикальне положення. І його успіх в цій справі дуже важливий навіть в плані подальшого розвитку у нього активної мови, тренування орієнтування в навколишньому середовищі і розуміння слів своїх батьків.
У вісім місяців малюк зробить ще один крок в розвитку свого руху. Причому в буквальному сенсі. Він вчиться вставати і знову сідає, перевертатися, переступати з ноги на ногу. Ще через два місяці дитина вже робить певні кроки, але за допомогою якоїсь опори. Найкраще, якщо ними будуть мамині руки. Ну а в солідному віці 11-ти місяців середньостатистичне дитинча робить свій дійсно перший крок.
Нормально розвинена дитина за підсумками першого року свого життя повинна вміти проходити без опори близько 3-5 метрів, долаючи всілякі перешкоди. Якщо ж малюк до 12-ти місяців все ще самостійно не пересувається, або навпаки він почав це робити занадто рано, значить, непогано було б проконсультуватися з педіатром.
Допомогти дитині розвинути навички ходіння може допомогти створення певного навколишнього середовища, тверда поверхня для цього, щоденна гімнастика, активна участь дорослих, а також розвиток у свого чада вміння стояти на двох ногах, не тримаючись ні за які навколишні предмети. Також слід навчити його розуміти значення слів «сиди» і «йди».
Під певним навколишнім середовищем мається на увазі наявність усіляких точок опори, присутність рухливих іграшок, що стимулюють інтерес до ходьби, а також можливість рухатися без ризику щось пошкодити.
Так чи інакше, але ніколи не варто забувати, що тепло батьківських рук краще допомагає сформуватися психіці «нової» людини і набагато більше прив'язатися до батьків. А ось останнім завжди варто проявляти масу терпіння, дуже часто витрачаючи багато часу і сил для навчання своєї дитини. Навряд чи хтось зможе дати їм більше, ніж це можуть зробити рідні тато й мама.
